ЗавантаженняБудь ласка зачекайте...

Історія Спілки художників

Шлях у 70 років позначений якісними зрушеннями у творчій біографії Чернівецької обласної організації Національної Спілки художників України. Характер творчості членів організації у кожний окремий відрізок часу зумовлений історичним і культурним розвитком України та Чернівецької області зокрема.

Початок біографії Чернівецької організації Спілки художників припав на перші повоєнні роки – час встановлення радянської влади на Північній Буковині. Буковинські митці об’єдналися у творчу організацію 1944 року. Серед імен художників уже не було тих, хто представляв мистецтво Чернівців початку ХХ століття. Переважна більшість з них назавжди покинула місто та Україну. Емігрантами, наприклад, опинилися також учні Миколи Івасюка, перші організатори місцевого осередку Товариства художників України (1940 р.) Євзебій Ліпецький та Пантелеймон Видинівський. Обласна організація художників формувалася з художників-фронтовиків, випускників вузів Києва, Харкова. Керівниками  колективу у ці роки були К. Дзержик, Л. Купневський. 1950 року вперше було видано каталог обласної виставки. Цими роками спостерігається доволі жвавий виставковий процес. Обласні виставки були присвячені державним святам та ювілеям. Сталінська епоха ознаменована у мистецтві проявами соцреалізму з його демонстративно-ідеологічним забарвленням.

Тоталітарний ідеологічний диктат культивував пафосне мистецтво. Центральними в експозиціях були картини на історичну, революційну, ленінську тематику та портрети. Портретні та тематичні твори були позначені героїзацією перемог радянського ладу, передовиків соціалістичної праці, виробничими перемогами тощо.

У жанрі тематичної картини, який був виокремлений як найбільш значущий, працювали П. Борисенко, Б. Купневський та інші.

Прикметно, що мистецтво періоду соцреалізму не було однорідним. В його рамках творили художники, які напрочуд творчо та самобутньо реалізували себе у пейзажі, портреті та натюрморті. З-поміж великої кількості представницько-героїзованих зображень, далеких від художньої естетики, виокремлювалися портретні образи, створені, наприклад, В.Симашкевичем, В. Симоненком. Живописці О. Киселиця, І. Беклемішева, М. Криніц знаходили можливість зберігати вірність хисту та власному пластичному почерку у жанрах, які залишалися поза ідеологічними настановами. Але подекуди відбувалося це з втратами та обмеженнями. Прикладом однієї з драматичних сторінок історії років панування та насадження соцреалізму є доля творчості Л. Копельмана. Він змушений був назавжди відмовитись творити свою експресіоністичну графіку. Цей яскравий прояв його творчої індивідуальності не знайшов продовження і назавжди залишився в історії. Початок 1960 – 1980-ті роки увійшли в історію обласної організації як період, коли її поповнили випускники художніх навчальних закладів Одеси, Харкова та Львова. Вони внесли свіжий струмінь у життя колективу. Їх творчість забарвила мистецтво Буковини новим звучанням. Мистецький рівень творів збагатився промовистими образними рішеннями, живописною культурою та технічною вправністю з властивим кожному з них індивідуальним творчим почерком. Короткі періоди відлиги змінювалися роками ідеологічного диктату, який довший час продовжував домінувати. Ситуація не сприяла розвитку творчого експерименту і змінювалась черговими проявами цензури та практики контролю у вигляді жорстких правил відбору під час роботи виставкомів та художніх рад. У виробничих творах по лінії замовлень Художнього фонду виконувалися ідеологічні за змістом твори з їх парадністю та уславленням. Такий кон’юнктурний бік творчості надавав багатьом митцям можливість мати заробіток на прожиття та й, зрештою, залишатися у лавах професійної творчої організації. Відбувалися і свідомі обмеження власних життєвих потреб у вигляді неучасті у розподілі замовлень виконання творів на офіційну тематику. Так було, наприклад, з чудовою мисткинею О. Киселицею, з її особистою незгодою із загальноприйнятою практикою у мистецькому середовищі. Частина митців продовжувала служити системі, створюючи пройняті пафосом тематичні й жанрові твори належного зразка, інші знаходили компромісні форми співіснування у все ще жорсткому форматі регламентації та тиску. Так, наприклад, автор масштабних тематичних полотен на історико-революційну тематику І. Холоменюк водночас яскраво працював у жанрі портрета, створивши серію виразних характерних образів. Художнє середовище вже не було суцільно однорідним. У творчій практиці все більшому числу художників вдавалося уникати патетичних та героїчних інтонацій увічнення ідеалів системи. Роботи ряду митців становили доказовий приклад реалізації їх мистецького потенціалу у художньому відтворенні світу та урізноманітненні культури художньої мови (Е. Нейман, В. Санжаров, О. Криворучко, Ф. Мішин, Ю. Чудінов, Г. Васягін, П. Лемський, Я. Полатайко, В. Шевчук, І. Онуфреїв, М. Бондаренко,В. Лассан, В. Кушнірюк). Якісні зрушення зумовлені були і зростаючою творчою активністю.

Об’єднання молодих художників, яке налічувало 16 членів (1978 р.). Протягом цього періоду головами правління творчої організації працювали: І. Холоменюк, В. Санжаров, В. Сизов.

Наприкінці 1980-х років відбувся ряд подій, які стали провісниками прийдешнього часу. Поступове послаблення, а згодом і фактичне зняття цензури та обмежувального тиску привели до оновлення творчого клімату організації. Свіжими інтонаціями прозвучали виставки, серед яких були: виставка членів Клубу українських митців (КУМ), «Колір» П. Колісника, «Триптих» (Г. Горбатий, І. Салевич, М. Єлісоветій), показ проектів реконструкції вулиці О. Кобилянської «Художники пропонують місту» (ініціатор та учасник В. Сизов), а також персональних виставок Я.Полатайка, Т. Покотило, О. Любківського.

Новітню історію мистецтва Буковини започаткувала достопам’ятна подія – проголошення Незалежності нашої держави. Останнє десятиліття 1990-х років та початок ХХІ століття – це час на потужний якісний творчий поступ, який зумовив колосальні якісні зміни, позначився на характері образотворчості та цікавих проявах декоративно-ужиткового мистецтва.      Відбулося виняткове піднесення у творчій сфері і насамперед на національній основі. У мистецькому середовищі Чернівців відчутним був сплеск української ідеї. Стрімко зростала увага та інтерес до вітчизняної історії, глибин національної народної творчості, народних звичаїв, орнаментальної культури та християнської символіки. У лавах обласної організації працюють молоді таланти, які привносять розмаїття творчих методів у художній процес (А. Присяжнюк, Т. Покотило, Ж. Башук-Кірнадз, І. Юр’єв, С. Вірста, Ю. Гушкевич, К. Кравчук, С. Пержан, М. Тирон, І. Гуцул, В. Воронюк, І. Баричева, Ю. Твердохліб, О. Літвінов).

Протягом 1990-х років було розгорнуто обласні виставки у Чернівцях: «Християнські образки», «Христос воскрес – воскресне Україна», «Голодомор», «Реквієм» (пам’яті жертв сталінізму на Буковині), «Вертеп», започатковано «Різдвяний вернісаж». Ці експозиції викликали велике зацікавлення та емоційно сколихнули як мистецьке середовище, так і мешканців міста. Успішно експонувалися на персональних та групових виставках твори митців О. Криворучка, Я. Зайця, Г. Горбатого, П. Колісника, І. Салевича, Т. Покотило, О. Михайленко, Б. Негоди, О. Чорногуз, О. Любківського, Н. Ярмольчук, І. Каленик. Стали можливими персональні виставки О. Киселиці, П. Яковенка. Твори П. Грицика, які були експонатами лише квартирних виставок, з’явились у виставковому залі. Цими роками відбулися вернісажі представників андеграунду та неофіційного мистецтва. У залах Художнього музею Чернівці познайомились з доробком І. Марчука, І. Остафійчука, О. Заливахи, Г. Гавриленка, М. Бойчука та бойчукістів, М. Мазура та ін. Один за одним було здійснено покази творів худо жників української діаспори: Я. Гніздовського, П. Мегика, М. Бідняка, Т. Вірсти. Інтерес до творчості чернівецьких майстрів проявився в організації низки експозицій у Національному  художньому музеї у Києві – П. Колісника (1995),О. Киселиці, П. Яковенка (1997).Відчуття оновлення та палкого інтересудо стильових проявів, оригінальності художньої мови викликали акції, які стали знаковими подіями того часу. Серед них міжнародна виставка «Карпатський хребет-97», концептуальна виставка «Мистецькі тенденції. Традиція та авангард», «Акт. Оголена в мистецтві» (Художній музей), міжнародний європейський проект «Меридіан серця» (Чернівецьке обласне відділення Українського фонду культури).

Твори чернівецьких митців були гідно відзначені на всеукраїнській мистецькій виставці «Галичу– 1100» (Ів.-Франківськ). Цими роками до керівництва колективом художників прийшли митці: І. Лисаківський, Я. Полатайко, І. Гордіца. 2003 року було здійснено видання Чернівецької обласної організації НСХУ «Буковинське малярство» (організатор І. Гордіца, редактор І. Міщенко).

З початком ХХІ століття виставкова та організаційна діяльність творчої організації набула певного усталеного вигляду. Традиційно щороку проводяться обласні виставки: Різдвяний вернісаж, до Шевченківських днів навесні, до Дня Незалежності, Дня міста та професійного свята художника восени. Протягом 2003-2008 років набули активності персональні та групові виставки, кількість яких часом становила до десяти на рік. Серед авторів: Л. Богдан, І. Хілько, В. Краснов, О. Чорногуз, Р. Кирилов, О. Гармідер, І. Клець, Я. Січкар, А. Житару, А. Холоменюк,М. Мирошниченко, О. Криворучко, В. Шелегін, Я. Пасічанський, О. Любківський. Виставки відбу-ваються у Виставковому залі по вулиці І. Франка, який 2005 року отримав статус Центру культури «Вернісаж». Продовжується практика проведення персональних виставок у приміщеннях облдержадміністрації, обласному Держказначействі та міській раді. У 2011-2012 роках проведено ремонтно-будівельні роботи та здійснено надбудову Будинку художника, зведеного 1986року. 2009 року головою правління було обрано Івана Салевича, а 2013 року колектив очолив Ігор Хілько. 2014 року кількість членів творчої організації зросла від 10 (станом на 1948 рік) до 88 осіб. Цими роками мистецькі процеси Чернівців переживають помітне пожвавлення. Продовжує простежуватися стала присутність традиційного фігуративного мистецтва, відтак – творів з реалістичним відображенням світу. При цьому у сучасному візуальному мистецтві Буковини спостерігається поєднання стилів, почасти з ім-пресіоністичними проявами, ескізністю манери, ефектами пленеру та декоративністю кольорових вирішень. Водночас помітні цікаві прояви усвідомлення персонального почерку авторів. Разом з тим це мистецтво співіснує з авангардними формами візуального мистецтва з філософськими узагальненнями, мовою символів та алегорій та з розмаїттям манер вислову.

Значною мірою це стосується скульптурних композицій, подекуди творів образотворчого мистецтва. Аналогічні процеси характерні і для розвитку декоративно-ужиткового мистецтва з властивою йому традиційністю форм, з одного боку, та з другого – створенням образів з символіко-асоціативним вирішенням та власною художньою концепцією у художньому текстилі (О. Михайленко, А. Присяжнюк, О. Чорногуз, Т. Покотило), ювелірному мистецтві (К. Кравчук, Ш. Пержан, М. Руснак, І. Поп’юк), різьбленні (Я. Полатайко, В. Шевчук). Безперечним каталізатором процесів оновлення та розвитку мистецтва виступають мистецькі акції періоду 2009-2014 років. Наприклад, 2009 та 2012 року у Чернівцях реалізовано виставки Всеукраїнської трієнале «Український фолькмодерн», автором та організатором яких став Іван Салевич. Цей проект у яскравий спосіб висвітлив найважливіші здобутки митців та проблеми, вніс свіжий струмінь ідей у контексті художнього освоєння символів української ідентичності та національної народної культури. Водночас подібні акції сприяють активізації національної свідомості відвідувачів подібних імпрез та пробудженню інтересу до духовних джерел. Важливою подією стало і проведення 2011 року І Всеукраїнської трієнале «PREЧИСТА», на якій було широке представництво учасників з України, Молдови та Польщі. Автори концепції – Світлана Крачило, Артем Присяжнюк та Іван Салевич. Художнє життя творчої спілки продовжувало повнитися помітними подіями. Яскравий вияв нефігуративного мистецтва пов’язаний з організацією і проведенн ям у Чернівцях Всеукраїнської трієнале абстрактного мистецтва «ART-AKT», яка відбулася у 2010 та 2013 роках (автор ідеї скульптор Святослав Вірста, куратор - кандидат мистецтвознавства Ірина Міщенко). На виставці 2010 року Чернівці репрезентували члени НСХУ С. Вірста, Г. Горбатий, А. Житарюк, В. Ковалюк, О. Криворучко, О. Любківський, О. Михайленко, А. Присяжнюк. У трієнале 2013 року взяли участь художники з 16 областей України. Буковину представляли дев’ять авторів (С. Вірста, Я. Заяць, В. Ковалюк, А. Козельський, О. Криворучко, О. Михайленко,А. Присяжнюк, А. Піонтковський, Ю. Якимчук). Таким чином, у Чернівцях започатковано та здійснено проект, який є своєчасним та актуальним у сенсі подолання певної інерції у підході до осмислення методів художнього втілення естетичної ідеї. Експоновані твори переконливо засвідчують, що у творчому колі чернівецьких митців відбувається процес освоєння нових мистецьких форм і спостерігаються цікаві про яви нефігуративного мистецтва. Відбулися й персональні виставки: І. Юр’єва, В. Воронюка, І. Балана, В. Сизова, Я. Гніздовського, І. Салевича та інших. Прикметно, що чернівецьке мистецтво активно інтегрується у загальноукраїнський та європейський художній процес. Митці Буковини беруть участь у всеукраїнських виставках, водночас шириться практика обмінних виставок у сусідніх містах (Львові, Одесі, Івано-Франківську, Ужгороді, Тернополі тощо). 2011 року автором та куратором І Всеукраїнського пленеру«Хотин – колиска історії 2011», присвяченого 390-й річниці перемоги у Хотинській битві, став Ігор Юр’єв. Учасниками Всеукраїнського скулптурного пленеру, присвяченого1020-річчю Хрещення Русі (в м. Вишгороді, Київська область), були В. Гамаль та І. Салевич. Чернівецькі художники повертаються до Європи, як це було у часи Миколи Івасюка та Євзебія Ліпецького. Замкнутість та відмежування відійшли у минуле. Більшає кількість учасників міжнародних виставок та пленерів. Одночасно відбувається і популяризація українського мистецтва усвіті. Останніми роками розгорнуто низку виставок у європейських країнах таких художників, як О. Літвінов, Г. Горбатий, П. Колісник, А. Житару,О. Любківський, Б. Негода, О. Гармідер, І. Каленик, А. Присяжнюк, І. Хілько, О. Михайленко,А. Житарюк, М. Рибачук, В. Воронюк та інших.

У Чернівцях, як і в Україні в цілому, з кінця 1990-х років почалось розгортання нового для нас явища – арт-ринку. Художники поступово адаптуються до нових умов, у яких відбувається їх творча та виставкова діяльність. Адже їх нинішнє життя значною мірою зумовлене розвитком ринкових відносин. Мистецький ринок, який перебуває на стадії становлення, неоднорідний, на ньому присутня кон’юнктура, засилля занижених художніх смаків та салону, що почасти дезорієнтують митця. Втім, арт-бізнес поступово кристалізується, підвищує критерії та з часом стає більш цивілізованим. В існуючих умовах митці прагнуть заявляти про себе як колекціонерам, представникам арт-бізнесу, так і широкій публіці та журналістам, беручи участь у знакових арт-проектах та популярних вернісажах. Поміж тим, наявність мистецького ринку виконує й функцію впливу на естетичну свідомість глядача. Важливою сферою творчої діяльності чернівецьких художників є формування вигляду міста, його естетичної цілісності. Їх роль є помітною у створенні у Чернівцях ряду творів монументального мистецтва. Відтоді, як 1963 року відкрито пам’ятник Ользі Кобилянській (автори скульптори А. Скиба та М. Мирошниченко), виконано ряд творів монументального мистецтва, які творять образ сучасного міста. Серед них роботи скульпторів: П. Лемського та М. Лисаківського (пам’ятник Т. Г. Шевченку), М. Лисаківського та Д. Горшковського (пам’ятники загиблим воїнам-інтернаціоналістам та С. Галицькому), Д. Горшковського (пам’ятник М. Емінеску), М. Лисаківського (пам’ятник С. Воробкевичу), І. Салевича (пам’ятники Героям Буковинського куреня та П. Целану), В. Гамаля (пам’ятники Ю. Федьковичу, гетьману П. Конашевичу-Сагайдачному, пам’ятник літописцям Русі-України з барельєфом І. П. Котляревського та скульптура «Муза»). Над створенням меморіальних дощок та мозаїчних панно працювали І. Віхренко, М. Лисаківський, А. Піонтковський, А. Присяжнюк, І. Салевич, В. Шелегін. А митці П. Лемський та М. Лисаківський здійснили значний обсяг робіт реставрації скульптур, що на фасадах міських будинків. 2014 року відбувся Всеукраїнський конкурс «Пієта» на кращу композицію пам’ятника, присвяченого героям Небесної сотні на Центральній площі у Чернівцях. У конкурсі взяли участь чотири чернівецькі скульптори: В. Гамаль, А. Піонтковський, І. Салевич та В. Шелегін. Композиція І. Салевича отримала третє місце. Роль членів Чернівецької обласної організації НСХУ є вагомою і у справі створення геральдичних символів Чернівців та населених пунктів Буковини. Відомо, що герби та прапори м. Чернівці та Чернівецької області, а також деяких сіл розроблені заслуженим художником України Орестом Криворучком. Він є і автором ряду почесних ювілейних відзнак до 600-ліття міста: «Золоте серце» та «Служу Чернівцям», а також автором ескізів Почесного ланцюга міського голови. У створенні гербів та прапорів районів, районних міст та сіл області взяли участь також художники В. Гнатюк, І. Гуцул, О. Дідик, В. Жаворонков.

Члени обласної організації НСХУ віддавна успішно практикують поєднання творчої роботи з педагогічною діяльністю, яка стала для них частиною біографії. Серед них: І. Хілько –кандидат педагогічних наук, доцент кафедри будівництва та архітектури Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, І. Міщенко – кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедри теорії та історії мистецтва Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука, Б. Негода – професор кафедри мистецьких дисциплін Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Н. Урсу – доктор мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри мистецьких дисциплін Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. І. Гуцул – кандидат мистецтвознавства,викладач кафедри мистецьких дисциплін Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. В. Жаворонков, П. Лемський, В. Косович, В. Воронюк, Г. Ходаківський, А. Скиба, О. Петращук-Гинга, І. Баричева, Г. Запорожець, В. Запорожець (Вижницький коледж декоративно-прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка).Ю. Гушкевич (Вище професійне художнє училище №5 м. Чернівців). І. Каленик, О. Михайленко (Чернівецька художня школа імені М. Івасюка). Чимало мають своїх вихованців і керівники дитячих студій образотворчого мистецтва – художники О. Михайленко, Л. Куваєва та О. Любківський.

За значні досягнення в розвитку українського мистецтва у різні роки багатьом членам Чернівецької обласної організації НСХУ були вручені державні нагороди України та присвоєні почесні звання. Ряд митців є лауреатами обласних літературно-мистецьких премій імені Сидора Воробкевича, Ольги Кобилянської тапремії Одарки Киселиці за створення високохудожніх творів у галузі образотворчого мистецтва.

Мистецький потенціал чернівецьких художників реалізується у активній творчій діяльності та у високій мистецькій орієнтації. Надійною запорукою натхнення та творчих здобутків є чарівна Буковина, яка є окрасою України.

Тетяна Дугаєва,

мистецтвознавець,

член Національної Спілки художників України

comments powered by Disqus
© 2015—2017 “Історичне місто Чернівці громадський портал”. Всі права застережено.