ЗавантаженняБудь ласка зачекайте...

Німецький Народний Дім

Німці з’явились на Буковині ще в епоху середньовіччя, проте їх кількість була незначною. Із входженням (1774) Буковини до складу Австрії перші управителі намагалися заохотити переселення німців на Буковину. Патентом про переселення були визначені немалі пільги для переселенців: звільнення на 50 років від рекрутчини, на 19 років від податків, заміна панщини угодами із землевласниками, чия земля надавалася у користування, деяка фінансова та матеріальна допомога з боку держави.

Німецький Народний Дім

Земля для побудови дому була куплена німецьким товариством у власника 24 травня 1904 року. Перед тим, як розібрати старі будівлі та приступити до спорудження нового приміщення, у них тимчасово розташували Німецький шкільний інтернат.

У 1908 році правом власності на нерухоме майно по вулиці Панській, 47 (де планувалось побудувати Німецький Дім) володіли чотири німецькі товариства: Товариство християнських німців Буковини, Товариство німецьких сільськогосподарських спілок, Ощадне і позичкове товариство для німців міста Чернівці та передмість, а також Німецька шкільна спілка.

30 березня 1908 року Товариство християнських німців звернулось до Чернівецького магістрату та Буковинської крайової управи з проханням про надання дозволу на будівництво приміщення Німецького Народного Дому за планами, розробленими архітектором Густавом Фрічем.

28 квітня 1908 року відбулася передача земельної ділянки під новобудову. Керівництво будівельними роботами перебрав на себе надвірний радник Ервін Мюллер. Восени 1908 року монументальна споруда вже стояла під дахом. В ній були передбачені приміщення для великої зали, кав’ярні, приміщення для гостей, зимовий кегельбан, винний погріб і т.д.

Два роки німецькі товариства проводили внутрішнє облаштування будинку.

4 червня 1910 року будівництво Німецького Дому було завершено.

На свято закінчення будівництва зібралися: німецька громада краю, представники влади, численні гості.

На зібранні багато мовилось про історію німців Буковини, говорилось, що будинок, у який вселяються німці краю, залишиться на довгі десятиліття символом німецької єдності, німецької культури, а також твердинею миру та єдності всіх народностей та національностей, що проживають на Буковині.

У святі взяли участь депутати німецького парламенту, депутати австрійської Палати послів, поважні гості з міста Грац.

Будинок став окрасою не тільки вулиці, але й усього міста.

Споруда розмірами 1700 кв.м., 25000 куб. м. зведена як прибутковий будинок і будинок товариства за 700 000 крон на місці старого Німецького шкільного дому.

Будівля в середньому чотирьохповерхова, частково п’ятиповерхова, в деяких частинах двоповерхова (приміщення для студентів). Центральний двір об’єднує прибутковий будинок з розташованими позаду спорудами. Частини будинку з’єднані між собою. В партері розташовується Німецький торговий дім, на другому поверсі – Райфазенська каса, на третьому – Крайова спілка, на четвертому – Товариство християнських німців, на п’ятому – товариства «Шларафія» та «Прутана».

Фасад будинку витриманий у німецькому стилі. Якщо не брати до уваги художні пластичні прикраси і карнизи, то він оживляється тільки масою балконів та лоджій, тоді як уся спруда увінчується стрімким покритим черепицею дахом і фронтоном.

Колись «Німецький дім» був осередком активного громадського і культурно-просвітницького життя не тільки буковинських німців, а й представників інших націй, які населяли Буковину.

1937 року в Німецькому домі відкрився винний погріб, а також кафе «Віденська кухня». 1940 року в цьому будинку розмістилася жіноча перукарня, власницею якої була пані Геллена Анні. Був тут також і затишний ресторан, і бібліотека з читацькою залою, спеціальні кімнати для різних розваг, окремі приміщення для гостей.

Та найвизначнішою окрасою Німецького дому була, безперечно, його простора, гарно оформлена зала, де проводились найрізноманітніші заходи різних товариств: конференції, зустрічі з видатними особами, лекції та інші громадські зібрання.

Сюди приходили люди різних національностей та різних конфесій. На сцені великої зали виступали талановиті актори, демонструючи глядачам різноманітні театральні дійства, а також аматори сцени. Зала привертала увагу відвідувачів не тільки гарним оформленням, а й надзвичайною акустикою. Тому тут часто влаштовували різні урочистості, театральні вистави і концерти, святкові вечори, які завершувалися танцями.

Німецький Народний Дім до і після 1940-го року[ред. • ред. код]

Перша світова війна припинила на чотири роки розвій німецького культурного та громадянського життя на Буковині. І лише з 1919 року починається поступове відродження німцями всього набутого до війни, але вже в якості підданих королівської Румунії. Політика тотальної румунізації' жителів краю не обминула і німецьку громаду, проте німецька мова й культура ще два десятиліття займали видне місце в містах і селах Буковини.

Після приходу в Буковину Радянської Армії та переселення німців до Німеччини[4] у 1940 році будинок було пристосовано до потреб нової влади.

Зі здобуттям Україною незалежності поступово відродились національні традиції національних меншин краю, в тому числі і німців.

Загалом «Німецький дім» — один з небагатьох будинків Панської вулиці, якого не торкнулись руки перебудовників та завдяки чому він зберіг свій первісний вигляд до нашого часу.

І сьогодні, як майже сто років тому, німецькомовні гості з усіх куточків світу знають споруду Німецького Народного Дому по вулиці Ольги Кобилянської в Чернівцях

Нині тут працює Товариство австрійсько-німецької культури «Відродження», де спілкуються, зустрічають традиційні німецькі свята, влаштовують концерти, переглядають фільми про історичну Батьківщину, часто звучить німецька мова, до якої долучається молоде покоління буковинських німців. Як і раніше, знову відчинені для гостей двері святкової зали, яка носить ім’я видатного чернівчанина Георга Дроздовського.

На верхньому,  п’ятому поверсі Німецького дому є одна кімнатка, у якій нині розміщується невеличкий музей Георгія Дроздовського — відомого письменника, який народився на Буковині й тут відбулося становлення його особистості як літератора. 1934 року в Чернівцях вперше вийшла друком збірка його ліричних творів під назвою «Поезії» (В 1940 році він змушений був виїхати з рідного міста. Поселився в землі Карінтія (Австрія). В кінці життя написав книгу – освідчення в любові до міста своєї юності Чернівців).

comments powered by Disqus
© 2015—2017 “Історичне місто Чернівці громадський портал”. Всі права застережено.